Стрий - моя Батьківщина

Пїд`їждажю електричкою до Стрия, міста, що стало мені рідним, міста, що незважаючи на свою пиху (принада будь-якого провінційного міста), пригорнуло мене, а що ще йому залишалося. Буденна сірість одразу б`є в очі. Одноманітність і невиразність архітектури (а радше відсутність такої) не зоставляє нічого іншого, як споглядати за людьми - цим, чи не єдиним виразником мого сучасного міста (відкиньмо зовнішню псевдоприваблюваність теперішніх (аж ніяк не сучасних) магазинів і барів).
Люди. О так! Стрияни! Знаєте, мене дивує, як у Стрию міг піднятися вперше серед усіх інших міст України синьо-жовтий прапор. Справді, адже Стрий місто доволі таки байдуже в плані політичному, громадському і казна-ще-якому. За останні три роки я не бачив жодного мітингу, повстання чи демонстрації протесту. Не скажу, що це погано, адже суспільний спокій - запорука стабільності. Друге, що мене вражає, це майже діагностична схожість людей, схожість в усьому: думках, одязі, побуті. Дивує, як серед тої повальної любові до шансона не повбивали ще отих небагатьох рокерів і хіпарів. Якось ми налаштувалися купити в "Зорецвіті" якусь файну книжку і якеж було здивування (а можливо й захоплення) продавця, коли ми, зпосеред отих всіх Шелдонів, Мариніних і Шитових, зупинилися на доволі таки непоганому томику українського автора ціною всього лише якигось 50 гривнів. Сумно звичайно, що мало хто може назвати бодай трійку сучасних українських авторів (Гарі Потер в рахунок не йде - здивований погляд дівчинки: Чому?).
З музикою в нас простіше: між Глюкозою і Русланою молодь ставить знак рівності (дякую хоч за рівність).
Про кіно мовчу і сам...
Та, в плані руху до химерної, проте такої звабливої, Європи ми зробили небагато кроків. Наші "італійці, іспанці, португальці" чи не єдиний промінчик крізь то жадане вікно: приїхали-потратились-поїхали (Veni, Vidi, Vici), залишивши розквітати магазини електроніки, меблеві магазини та ще "шикарну", проте ліниву молодь.

нагору

Вікно в інтернет.

Бажання створити інтернет сторінку для Стрия зародилося давно і не лише у мене. І ось нарешті кілька ініціаторів дали тим бажанням реальний хід. Було куплено ім`я www.stryi.com.ua і ми на хвилі піднесення почали працювати над дизайном і наповненям майбутньої сторінки.
Слід сказати, що проект цей бачиться абсолютно аполітичним, безрекламним, неагітаційним - це суто інформаційний сайт. Зібрано вже масу цікавого матеріалу (фотографій, статей і т. ін.), але ми стикнулися з однією, на мій погляд, суттєвою проблемою. Позаяк всі працюють на ентузіазмі, то й робота не йде належним чином. Цілі тижні ми тратимо на неважливі впринципі речі (як то на обговорення того, чи потрібно "у верхньому правому куті цей малюночок, чи ні", як краще написати: "місто над рікою", чи "місто Прикарпаття" і далі в томуж дусі. І от поки ми отак мордуємося спраглому пошановувачу Стрия вже обридло заходити на сирий stryi.com.ua і бачити там тіж самі три фотографії і напис "Проект в розробці".
Та гадаю, що ці сперечання скоро закінчаться і ми приймемось до конструктивної роботи і запропонуємо на суд глядацький своє творіння.

нагору

Історія міста

Перша писемна згадка про Стрий датується 1385 роком. Уже наприкінці XIV століття Стрий мав замок і митну комору, 1431 року визначено межі міста, які простягалися на 7 кілометрів. Місто було обнесене мурами з валами і баштами. 1431 року Стриєві було надано магдебурзьке право, яке певною мірою обмежувало свавілля магнатів, шляхти, сприяло розвиткові міста. Для управління всіма справами і здійснення виконавчої влади створювався міський магістрат, на чолі якого стояв бургомістр; була також судова лава, очолювана війтом.

Істотне значення для економічного розвитку Стрия мало його вигідне географічне розташування. Адже Стрий розташований на перехресті торгових шляхів, що вели до Галича, Мукачева, Перемишля, Львова, Кракова. Через місто проходили каравани купців з різних країн. Місцеві купці виїжджали зі своїми товарами у міста Прикарпаття, Закарпаття, Буковини і Молдавії. Вони продавали мед, горілку, шкіру, купували худобу, залізо, сіль.

Про велике значення торгівлі в економічному житті міста свідчить герб 1547 року, на якому зображено купця-мандрівника. Становище місцевих мешканців погіршувалося після спустошливих набігів ординців. Трагічним для Стрия був напад 1634 року.
У 1692 році в Стирю налічувалося 292 будинки, в тому числі і 7 корчм, а також 4 водяні млини.

На західноукраїнських землях з початком національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького розгорталися народні повстання. Польський уряд увів в Стрий свої війська. Солдати грабували і вбивали населення, спалювали житла. Все це призвело до того, що 1696 року місто мало лише 133 будинки, в місті проживало тільки 413 осіб.

1772 року, після першого поділу Польщі, Стрий опинився у складі Австрійської імперії. Колоніальна політика австрійського уряду перетворила край в сировинну базу і ринок збуту для австрійської промисловості. Стрий став адміністративним центром повіту.

Помітний вплив на пожвавлення економічного життя, на розвиток Стрия мало будівництво залізниці у 1872-1895 роках. Якщо в 1849 році в місті проживало 6000 осіб, то в 1895 році кількість населення становила 16764 особи.

Після пожежі 1896 року в місті споруджено багато двоповерхових будинків, були заново сплановані вулиці. 1900 року тут налічувалось 1400 будинків і проживало 23205 осіб. 1906 року будується міська газівня, в якій з вугілля виробляється газ для освітлення вулиць, торговельних та інших приміщень.

Провінційна занедбаність, зовнішня непривабливість, сіра буденність - характерні риси міста за часів колоніальної залежності. Через відсутність водопроводу і каналізації вулиці були захаращені сміттям. За показником смертності Стрий посідав третє місце серед міст імперії.

З початком першої світової війни багато чоловіків воювало в австрійському війську. 1914 року в Стрию було сформовано корпус Українських Січових Стрільців.

Після поразки ЗУНР Стрий захопила польська армія.
Освіта в Стрию за часів Польщі була доступна лише для багатих. 1931 року в місті налічувалось 2830 неписьменних.

На теренах Стрийщини успішно діяла ОУН. У Стирю пройшла юність керівника проводу ОУН Степана Бандери.

Після підписання протоколу Молотова- Рібентропа Стрий "звільнили" радянські війська. Органи НКВД замордували в стрийській тюрмі близько 1500 мешканців міста.

Після війни змінився національний склад населення. Зменшилася частка євреїв. Майже все польське населення було виселене з міста і депортоване у Східну Польщу. До міста починається інтенсивний приплив російського населення.

1959 року в місті проживало 36800 осіб. Стирй став одним із значних промислових центрів Західної України. На початку 1961 року в місті діяло 22 підприємсчтва.

Велике значення для розвитку міста мало відкриття родовища газу поблизу селища Дашава. Газ з цього родовища надходив у міста Прикарпаття, Київ, Москву, Мінськ.

1983 року в місті проживало 58 тисяч мешканців.
На 1 січня 1998 року у місті проживало 69, 5 тисяч осіб.

нагору

Сучасний Стрий

Безперечно, що сучасний Стрий вже не є тим самим, яким був скажімо років десять тому. Семимильними кроками наше місто крокує до капіталізму. Відбувся різкий скачок, бо в жителів міста з`явилися гроші, при чому гроші непогані, завдяки нашим заробітчанам. Внаслідок чого в соціальному плані місто різко контрастує: нові гарні магазини поряд з обдертими хрущовками, дорогі автомобілі на жахливих дорогах, модні люди поряд з голодними пенсіонерами.

В місті різко зріс попит на нерухомість, квартири виросли в ціні вдвічі, а може й втричі в порівнянні з позаминулим роком. З`явилася велика кількість магазинів, які торгують меблями (я можу пригадати вісім) та апаратурою (лише на "площі" таких є чотири!). І саме цікаве те, що вони процвітають. Почали з`являтися гарні магазини одягу та парфумерії. Відкрився супермаркет. Відповідно зріс і сервіс обслуговування. Ціни... помірковані. І це все тішить, бо тепер обиватель має вибір і зустрічається в магазині посмішкою продавця, а це не може не тішити. Правда мова тут йде не про всі гарні і нові магазини, бо в деяких магазинах, крім зовнішньої краси більше нічого і нема: ті ж грубі і старі і вічно сумуючі тітоньки.

Та попри цю всю новизну в місті і надалі повно проблем. Те ж малювання бордюрів перед Паскою, той же переповнений транспорт, жахливі дороги, активна торгівля горілкою і сигаретами біля вокзалу і т.д.

Живуть ті, хто мають гроші, а решта перебивається як може. Вчителі, пенсіонери, безробітні. Мої сусіди за кілька років перетворилися з досить пристойних жителів в бомжів, які заробляють збиранням пляшок. А ще вражає ота от совдепівська показуха. Якось до нас приїздив Кучма. Звісно, що та дорога по якій він їхав, мало не блистіла, та я відійшов п`ятдесять метрів убік і побачив доволі відверту і велику купу сміття, висипану прямісінько біля дороги.

Одним словом - бардак. Та попри все це я тішуся, що наше місто не схоже ні на Пустомити, ні на Миколаїв, де все нагадує ще ті, радянські, часи.

нагору